Nehalem (мікроархітектура)

Мікроархітектура чотириядерної реалізації

Nehalem — кодова назва мікроархітектури процесора Intel, наступник мікроархітектури Core. Nehalem процесори використовують 45-нм техпроцес. Система з двома процесорами Nehalem була представлена на Форумі Intel для розробників у 2007 році. Перший процесор, випущений з архітектурою Nehalem в листопаді 2008 року, був десктоп-процесор Core i7.

Nehalem докорінно відрізняється від Netburst, зберігаючи при цьому деякі з незначних особливостей останнього. Мікропроцесори на основі Nehalem використовують більш високі тактові частоти і є більш енергоефективними, ніж Penryn мікропроцесори. Знову вводиться Hyper-threading, поряд зі зниженням обсягу кеш-пам'яті L2, а також збільшенням кеш-пам'яті L3, що є загальним для всіх ядер. Наступною після Nehalem стала мікроархітектура Sandy Bridge, анонсована у січні 2011 року.

Нововведення

Процесори Nehalem містять не менш 731 млн транзисторів, що на 10% менше, ніж у процесорів Yorkfield. Але площа кристала значно збільшилася в порівнянні з попередником — з 214 до 263 мм².

Архітектура Nehalem побудована на базі Core, але містить такі кардинальні зміни, як:

  • Вбудований контролер пам'яті, що підтримує 2 або 3 канали DDR3 SDRAM або 4 канали FB-DIMM
  • Нова шина QPI, що прийшла на зміну шині FSB (тільки в процесорах для LGA 1366; процесори для LGA 1156 використовують шину DMI)
  • Можливість випуску процесорів з вбудованим графічним процесором (в бюджетних рішеннях на базі 2-х ядерних процесорів)
  • На відміну від Kentsfield і Yorkfield, які складаються з двох кристалів по 2 ядра в кожному, всі 4 ядра Bloomfield знаходяться на одному кристалі
  • Додано кеш 3-го рівня
  • Додана підтримка SMT (організація 2-х логічних ядер з 1 фізичного)

Історія

Згідно зі стратегією «тік-так», щороку оновлюється чи архітектура процесорів, або використовуваний техпроцес. Першими процесорами «ери» архітектури Nehalem були Bloomfield. Bloomfield — сімейство, що складається з десктопних (Core i7) і серверних (Xeon) процесорів. Так, серверні Xeon були повністю сумісні з десктопними материнськими платами і функціонально відрізнялися від Core i7 тільки наявністю підтримки ECC-пам'яті. Всі ці процесори встановлювалися в роз'єми Socket 1366 і використовували чипсети з кодовою назвою Tylersburg. Для десктопних процесорів доступний один чипсет — X58, дорогий і гарячий. Були й спеціальні серверні чипсети. Одночасно було випущено сімейство серверних процесорів, що підтримують роботу в двопроцесорних системах — Gainestown. Принциповою відмінністю цих процесорів була наявність двох шин QPI. Одна з'єднувала його з чипсетом, а друга — з іншим процесором.

Потім у Intel було «позачергове» оновлення. Справа в тому, що Bloomfield були дорогими процесорами, і увійти навіть до mainstream-сегменту з ними було дуже скрутно. Одним з нововведень Bloomfield відносно більш старих процесорів Intel стала інтеграція в процесор контролера пам'яті. У нових процесорах було вирішено спростити цей контролер (з триканального до двоканального) і перемістити в кристал контролер PCI Express 2.0. Таким чином позбулися північного мосту і шини QPI, що істотно знизило вартість систем на базі нових процесорів за рахунок невеликих втрат у швидкості. Нове сімейство десктопних і серверних процесорів називалося Lynnfield. Зрозуміло, настільки серйозні зміни зажадали розробки нового процесорного роз'єму і нового чипсета; відповідно, з'явився роз'єм Socket 1156 і чипсет P55. Двопроцесорні сервери поки при цьому залишилися долею Gainestown.

Також інновації, вироблені при створенні Lynnfield, нарешті дозволили перенести архітектуру Nehalem в мобільний сегмент. Вийшло сімейство мобільних процесорів під назвою Clarksfield. Вони теж називаються Core i7 і від десктопних моделей їх можна відрізнити за суфіксом M в кінці.

Intel вирішила продавати всі процесори архітектури Nehalem під брендом «Core i», розділяючи таким чином моделі по продуктивності і позиціонуванню. Відповідно, Core i3 — low-end, Core i5 — mainstream, Core i7 — performance. Плюс, для самих бюджетних моделей все ще буде використовуватися бренд Pentium. Таким чином, під одним і тим же брендом може ховатися як процесор Bloomfield, так і Lynnfield, або навіть мобільний Clarksfield[1].

Примітки

  1. Clarkdale, Core i3, Core i5, H55, Intel GMA HD и другие... [Архівовано 1 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)

Див. також

  • Тік-так (стратегія)


  • п
  • о
  • р
Історичні
Орієнтовані на ДДК (4-біт)
4004 • 4040
До x86 (8-біт)
8008 • 8080 • 8085
x86 (16 біт)
8086 • 8088 • 80186 • 80188 • 80286
x87 (зовнішні математичні
співпроцесори)
8/16-біт шина даних 8087; 16-біт шина даних 80187 80287 80387SX; 32-біт шина даних 80387DX 80487
x86/IA32 (32 біт)
80386 • 80486 • Pentium (Pro • II • III • 4 • M • Dual-Core) • Celeron (D • M) • Centrino • Core (Solo • Duo) • Xeon (PII • PIII • P4 • Core) • Quark
x86-64/EM64T (64 біт)
Pentium 4 (деякі) (D • EE • Dual-Core) • Celeron (D • Dual-Core • Intel Atom (SoC • CE) • Core (2 • Nehalem • Sandy Bridge • Ivy Bridge • Haswell • Broadwell • Skylake • Kaby Lake • Coffee Lake • Coffee Lake Refresh) • Xeon (Nehalem • Sandy Bridge • Ivy Bridge • Haswell • Broadwell • Skylake)
Інші
8048 • 8051 • MCS-96
Сучасні
Celeron • Pentium • Atom • Xeon • Core (Ice Lake • Tiger Lake • Alder Lake)
Списки

Роз'єми процесорів (сокети) • Чипсети • Мікроархітектури • Процесори • Кодові імена

Atom • Celeron • Core • Core 2 • Core i7 • Itanium • Pentium • Pentium Pro • Pentium II • Pentium III • Pentium 4 • Pentium D • Pentium Dual-Core • Pentium M • Xeon
Мікроархітектури
x86/IA32 (32 біт)
P5 • P6 • NetBurst • Core • Nehalem • Westmere • Sandy Bridge • Ivy Bridge • Haswell • Broadwell • Skylake • Cannon Lake • Sunny Cove • Cypress Cove • Willow Cove • Golden Cove
x86-64/EM64T (64 біт)
Core • Nehalem • Westmere • Sandy Bridge • Ivy Bridge • Haswell • Broadwell • Skylake • Kaby Lake • Coffee Lake • Goldmont
x86 ULV
Bonnell • Silvermont • Airmont • Goldmont • Goldmont Plus • Tremont • Gracemont